Шевченко єднає нас

2018-04-02

Марія Порох, м. Косів (Світлини автора)

У перші дні весни українці традиційно вшановують славетного Кобзаря. З особливою любов'ю ми згадуємо нашого національного Пророка, приходимо до нього, як діти до батька, на щиру розмову, за доброю порадою, надійною підтримкою. І він постає перед нами у всій своїй величі – могутній, славний і нездоланний. Тарас Шевченко для нас назавжди залишиться закликом до дії та боротьби.

Клуб інтелігенції ім. І.Пелипейка і районний методичний кабінет за ініціативи його завідувачки Оксани Дмитрівни Лесевич цьогорічне вшанування Тараса Шевченка вирішили провести біля пам’ятника поетові на Сокільській скелі — історичному місці, де в далекому 1862 році було встановлено перший у світі народний пам’ятник нашому генієві.

Виїзне засідання Клубу відбулося 28 березня.

Між селами Тюдів і Великий Рожин автобус зупиняється: приїхали. І враз зачаровуєшся чудовим гуцульським виднокраєм. Побачене вражає. Зліва від дороги біжить Черемош, а справа тягнеться високий хребет. Із Сокільської скелі бронзовий Тарас мудрим зором оглядає захмарене високогір’я, бистроплинну ріку, галицький і буковинський край. Біля його підніжжя б’є джерельний потік Сикавка, який утворює неповторний водоспад.

День похмурий, але на серці – тепло, бо тут нас привітно, з хлібом і сіллю, в національному одязі зустріли учні Тюдівської школи разом зі своїм учителем історії, керівником музею «Історія села Тюдова» Марією Петрівною Чоланюк.

Із кошиком квітів, прикрашеним жовто-блакитними стрічками, піднімаємось сходами на майданчик із фігурою Тараса Шевченка.

Відкрила свято ( і вела його) заслужений працівник освіти України, член НСПУ та НСЖУ Аделя Григорук. Вона зазначила, що в історії залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує все людство. До них належить ім’я великого українського генія – Т.Г.Шевченка.

До Тарасових ніг лягають квіти. Від землі понад Карпатські верхи і аж до високих небес лине неповторний голос трембіти, а потім велично і схвильовано лунає «Заповіт».

Тут, на цій Сокільській Тарасовій горі, якось по-особливому звучали схвильовані слова завідувачки методичного кабінету О.Д.Лесевич про світову велич Шевченка; історика-краєзнавця М.П.Чоланюк — про перший народний пам’ятник-обеліск в його честь; заступника голови районної ради В.В. Петричука , який на високому піднесенні декламував Шевченкову поезію; заступника начальника Косівського управління культури М.М.Павлюка; колишнього голови правління колгоспу «17 вересня» М.П.Никифорака. Безпосередній ініціатор встановлення нового пам’ятника Шевченкові на Сокільській скелі, Микола Петрович поділився спогадами і розповів присутнім історію монумента, спорудженого на кошти горян і відкритого в 1990 році.

Народний колектив «Осіннє золото» під керівництвом З.К.Романів підготував чудову програму на вірші та пісні Тараса Шевченка. Зворушливо лунали «Думи мої, думи мої…», «Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірняя…», «На високій дуже кручі» та інші. У продуману композицію органічно впліталися Тарасові поезії, майстерно, з душею прочитані учасниками «Осіннього золота». Їх звучання проникливо торкнулося струн душі кожного, дозволило ще раз пройти Шевченковим життєвим шляхом. Тому всі ми одностайно підхоплювали знайомі, дорогі мелодії, віддаючи славу й честь їх творцеві — великому Кобзареві.

На закінчення заходу Аделя Григорук подякувала всім, хто взяв участь в цьому дійстві і вклонився Шевченкові — вічному сучасникові для багатьох поколінь, слова якого служать дороговказом у пошуках свободи і щастя для нашого народу.

Ця подія, дякуючи її організаторам, залишиться в наших серцях надовго, бо кожен почерпнув щось важливе для себе і отримав незабутні почуття та враження.

…Пам’ять про Шевченка єднає українців і всіх добрих людей.